Хакару: програма захисту зникаючої мови в Перу
Діти зачаровано слухають, як 77-річна Розальбіна Валеріо (Valerio) вільно переказує традиційну казку своєю рідною мовою хакару, яка в наш час є настільки рідкісною, що нею розмовляють лише 580 людей в трьох селах, розкиданих по скелястій долині в передгір'ях Анд понад Лімою. Пані Валеріо знаходиться в школі в
Історія про блідошкірого демона, який приходить на вечерю, проте потім намагається з'їсти хазяїв, показово характеризує менталітет народу хакару і те, як ця місцева культура знаходиться під тиском з того часу, як на початку XVI сторіччя в цих краях з'явились хижі іспанці.
Колись в Перу було 84 мови, розпорошених переважним чином Амазонією і, меншою мірою, Андами. Сьогодні їх вже 47, і очікується, що стане ще менше. Після іспанської найбільш широко вживаною є мова кечуа, мова інків.
Хоча і лежить на відстані лише 100 миль від Ліми, селище Тупе навряд могло б бути більш ізольованим. Сидячи високо на сідловині понад долиною внизу, на висоті 3000 метрів над рівнем моря, поселення знаходиться від столиці в 5 годинах їзди, від якої волосся стає дибом - через не стелені дороги, за якими слідує важкий годинний похід гірською стежкою.
За умови майже повної відсутності економічних перспектив, відмінних від дрібного сільського господарства на крутих терасах схилів долини, міграція до Ліми й інших міст лише збільшилась з 1980-х років, коли перші хвилі хакару почали тікати від насильства терористів комуністичної партії "Сяючого Шляху".
Мови являють собою величезні сховища людських знань... Вони - каталоги рослин, тварин, комах, історій з життя, явищ природи, хвороб, соціальних парадигм, пісень, жартів, афоризмів, стратегій війни та миру, практик торгівлі та ведення перемовин.
Зі 160 юних жителів селища половина відвідує школи на узбережжі і повертається до Тупе лише час від часу. Проте для тих, хто залишився, у пані Валеріо є послання: "Якщо ми втратимо хакару, то ми втратимо всю нашу культуру, і тоді ми будемо ніким".
"Це через батьків," - пояснює вона. - "Мої були неосвіченими і ніколи не вчили іспанської. Проте сьогодні навіть вдома багато хто воліє розмовляти іспанською зі своїми дітьми. Вони думають, що іспанська крута, проте вони ніколи не зрозуміють, що втратили".
Лев Міхаель (Lev Michael), професор лінгвістики з Університету Каліфорнії в Берклі, вважає, що корінь проблеми - це широко поширена позірна зневага до місцевих культур, як в Перу, так і у всьому світі, яку він називає "расистською". Саме така зневага, каже він, призводить до того, що багато тубільних народів відмовляються від своєї ідентичності.
"Тут нема чого соромитись", - наполягає Хосе Мартінез (José Martínez), двомовний вчитель початкової школи. - "Чим хакару гірша іспанської чи англійської?"
І втім пану Мартінезу також не може гарантувати, що його учні вивчать хакару. Хоча він і вдячний центристському уряду президента Ольянта Умала (Ollanta Humala), який заохочує пані Валеріо вчити дітей рідній мові і культурі в школі, він все очікує, коли Міністерство освіти надасть підручники й інші учбові матеріали якоюсь мовою, відмінною від іспанської.
"Просто вчити хакару в школі недостатньо. Потрібно розмовляти нею вдома", - додає пан Мартінез - "Це все залежить від нас. Нам потрібно долучити до цього всю спільноту".
Становище хакару є типовим для втрати рідних мов по всьому світу, особливо в Африці, Азії та Латинській Америці. За прогнозами Американського лінгвістичного товариства (LSA) з 6000-5000 мов світу століття можуть пережити менше 1000.
На цей день Парагвай залишається єдиною країною в Америці, в якій більшість населення розмовляє однією корінною мовою – гуарані. Вона надійно захищена Конституцією, що офіційно надає їй статус, рівний з мовою європейських колонізаторів – іспанською. А на вулицях вона є джерелом національної гордості.
Це представляє собою головний біль не тільки для численних етнічних груп, які через глобалізацію бояться втратити власну ідентичність. Вікно швидко зачиняється і для лінгвістів, які проводять різноманітні дослідження, від пошуку витоків людства до шляхів роботи мозку.
"Це було б схоже на те, якби у Дарвіна були собака, кіт і корова, і він би намагався створити свою теорію еволюції", - говорить професор Міхаель. Наразі він вивчає іншу мову, навіть ще більш рідкісну, ніж хакару. Мовою ікіто в північних джунглях Перу розмовляють лише 15 людей, і наймолодшому з них 70 років.
Одним з приголомшливих відкриттів професора Міхаеля є те, що в мові ікіто час може змінюватись з минулого на майбутнє просто зміною порядку слів.
"Це перший відомий випадок", - говорить професор Міхаель. - "До ікіто мовознавці навіть не знали, що таке можливо".
А в цей час в Тупе пані Валеріо розмірковує над майбутнім хакару.
"Інки приходили завоювати нас, проте не змогли", - говорить вона, беручи паузу у розказуванні казок. - "Ми були бунтівними, справжніми воїнами. Проте зараз все змінюється. Перед нами інша битва - просто зберегти нашу мову і культуру живими для наших дітей та онуків".