Гуарані: мова з унікальною витривалістю

Світлина: istockphoto.com

Асунсьйон, Парагвай. Законодавці на підлозі Конгресу виголошують промови цією мовою. Закохані, сплетені в обіймах на лавках парків Асунсьйона, шепочуть один одному дурнички її високими носовими та гортанними звуками. Футбольні фанати використовують її, викрикуючи образи в бік арбітрів.

На цей день Парагвай залишається єдиною країною в Америці, в якій більшість населення розмовляє однією корінною мовою – гуарані. Вона надійно захищена Конституцією, що офіційно надає їй статус, рівний з мовою європейських колонізаторів – іспанською. А на вулицях вона є джерелом національної гордості.

«Лише в 54 з майже 12 000 шкіл вивчають португальську,» - розповідає Ненсі Бенітез (Nancy Benítez), голова з навчальної роботи в Міністерстві освіти, про мову Бразилії, величезного сусіда, який домінує у торгівлі з Парагваєм. – «Проте в кожній нашій школі вивчають гуарані».

Парагвай суттєво відрізняється навіть від інших багатомовних країн Латинської Америки, таких як сусідня Болівія, в яких більшість населення є представниками корінних народів. Там такими мовами як кечуа або аймара розмовляють різні групи, але дуже рідко – люди змішаного походження або стала еліта.

В Парагваї представники корінних народів складають менше 5 відсотків населення. І попри це гуарані розмовляє приблизно 90 відсотків парагвайців, включаючи багатьох представників середнього класу, кандидатів в президенти з верхівки суспільства і навіть новоприбулих.

«Mba’éichapa?» - запитує 27-річний Алекс Юн (Alex Jun), емігрант з Кореї, який працює в сімейному ресторані в старому центрі Асунсьйона, коли вітає клієнтів фразою на гуарані, що перекладається «Як ся маєте?»

«Ми б залишились без копійчини, якби не знали основ мови,» - пояснює він.

Мови являють собою величезні сховища людських знань... Мовне різномаїття важливе для людства вцілому, адже, вірогідно, від першого залежить довготривале існування останнього.

«Зникнення мов і чому це важливо»

Лінгвісти та історики кажуть, що складні причини широкого використання корінної мови тут губляться в самих ранніх днях іспанського вторгнення XVI сторіччя. Енком’єнда (encomienda), загальна в межах Іспанської імперії система, яка примушувала аборигенів працювати на європейців та їх нащадків, не проникла на більшу частину території, яка врешті-решт стала Парагваєм.

Тим часом єзуїти створили комуни для гуарані та інших тубільних груп на величезних просторах, як зображено в фільмі 1986 року «Місія» (The Mission). Вони озброювали індіанців гуарані проти експедицій работорговців, одночасно плекаючи мову в книгах та проповідях.

Коли Іспанія вигнала єзуїтів в 1767 році, більше 100 000 носіїв гуарані розійшлось по всьому Парагваю, розповідає американський лінгвіст Шоу Н. Джінан (Shaw N. Gynan). Десятиріччями потому мовці гуарані склали основну масу підтримки керівника незалежної держави Хосе Гаспара Родрігеза де Франсія (José Gaspar Rodríguez de Francia), який взяв на приціл іспаномовну еліту.

Тирана Франсія, який керував до 1840, називали Caraí Guazú – Великий Лорд. Він заборонив світлошкірим представникам вищих класів брати шлюби один з одним, закрив кордони Парагваю та використовував гуаранімовних інформаторів, так званих прудконогих (pyragues), для підтримки свого тиранічного режиму.

Як результат – знівечена європеїзована еліта в кінці господарювання Франсія. Інші диктатори пізніше використовували гуарані, щоб збуджувати націоналістичний запал. Генерали збирали війська під прапори мовою гуарані в нищівній війні Потрійного Альянсу в 1860-ті роки, в якій загинуло понад 60 відсотків населення.

Ізоляція також підтримувала гуарані. «Острів, оточений суходолом», - так назвав свою замкнену в середині континенту країну, що дорівнює за площею Каліфорнії, парагвайський письменник Ауґусто Роа Бастос (Augusto Roa Bastos), який в своїх працях змішав гуарані та іспанську.

При генералі Альфредо Стресснері (Alfredo Stroessner), диктаторі, який правив з 1954 по 1989, мова гуарані процвітала. Одного разу під час правління генерала Стресснера письменник Грехем Грін (Graham Greene) навіть попереджував, що гості країни ризикували бути застреленими на вулиці поліцейськими, якщо не розуміли гуарані.

Генерал Стресснер, син іммігранта з Баварії та його гуаранімовної дружини, зробив гуарані офіційною мовою, використовував свою власну шпигунську мережу pyragues та віддячував носіям гуарані за лояльність, надаючи землю.

«Як це і може видатись, на жаль, політичні лідери Парагваю виявили, що звертатись до мас на гуарані доволі зручно, при цьому в процесі часто придушуючи ліберальні сили», - відзначає пан Джінан.

В той час як втрата мови може бути нищівною для спільноти, вона не обов’язково є невідворотною. Багато відданих людей у всьому світі вживають заходів щодо обертання процесу втрати мови в своїх спільнотах.

«Що таке втрата мови?»

Коли в 1990-х роках було встановлено демократію, знову були зроблені кроки з посилення гуарані. Конституція 1992 року прирівняла гуарані до іспанської. Чиновники казали, що вони активно розширили викладання гуарані в початкових школах.

Вивчення гуарані – це питання, яке стикається з націоналізмом та змагається з теоріями щодо того, як попередити відсунення гуарані на задній план іспанською, яка давно домінує в законодавстві та бізнесі.

А тим часом гуарані крокує до нових звитяг. Такі твори як «Дон Кіхот» та «Книга Мормона» нещодавно отримали переклади цією мовою. Ті, хто вправно володіють письмовою гуарані, прощаючись, обмінюються текстовими повідомленнями на кшталт «Jajuecháta Ko’érõ», що означає «Ми побачимось, якщо завтра настане».

Динамічні лінгвістичні перехрестя також існують в йопара (yopará), суржику гуарані та іспанської. Однією з фраз йопара є «ley del mbarate», або «право сильних». Вона підкреслює сутність країни, відомої як рай для контрабандистів, торговців зброєю та фальшивомонетників.

Гуарані також здійснила вилазки в царину дипломатії. Колишній посол США, Джеймс Кейсон (James Cason), який вільно володіє гуарані і описав її як «ймовірно, складнішу за китайську», в 2008 році записав альбом народних пісень гуарані, який вивів його в ефір деяких радіостанцій.

«Зробити це з боку Кейсона було дуже кмітливо», - вважає Марія Єва Мансфелд де Агуеро (María Eva Mansfeld de Agüero), член Національної комісії з двомовності. – «Адже дипломату тут належить не лише розмовляти іспанською на коктейль-вечірках».

Проте не всі ставлять на світле майбутнє гуарані. Один зі скептиків - Рамон Сілва (Ramón Silva), поет і есеїст, який веде щоденну телепрограму мовою гуарані.

«Гуарані повільно прямує до своєї смерті», - каже він.

«Це досконала мова для того, щоб вербально потрошити супротивника», - каже пан Сілва. – «Але наразі гуарані знаходиться в палаті інтенсивної терапії».

Він пояснює, що його головним чином турбує створення нових слів гуарані, щоб замінювати слова, запозичені з іспанської.

«Вживання погано створених слів може бути добре вмотивованим», - говорить він, - «але нехтує реальністю мови та штовхає мовців до іспанської».

Гребля ІтайпуОдначе книги пана Сілви розпродуються, в тому числі поетична збірка під назвою «Na’ápe», твір, який він з гордістю називає «антидиктаторським та простонародним». Заголовок, що перекладається як «пішов ти» або «показати середній палець», за його словами, відкриває вікно до пустотливих можливостей гуарані.

Інші місцеві мешканці поділяють стурбованість пана Сілви щодо довгострокових перспектив гуарані, вказуючи на такі чинники, як зростання міграції селян з сільської глибинки, в якій гуарані часто є домінуючою мовою, до міст, в яких більший вплив має іспанська.

Втім, для того, щоб швидко кинути погляд на майбутнє мови гуарані і на націоналістичні почуття, які вона все ще викликає серед деяких носіїв, може бути достатньо єдиного надпису на стінах Асунсьйона.

Позаяк в багатьох парагвайців зростання економічної могутності Бразилії викликає роздратування, одна строчка графіті, недбало написана там, говорить: «Itaipu Ñane Mbae». Вона стосується величезної гідроелектростанції Ітайпу, яка знаходиться на кордоні з Бразилією і є власністю обох народів, але багатьма розглядається як символ покірності Парагваю наймогутнішій країні Південної Америки.

В перекладі графіті означає: «Ітайпу - наша».

Джерело: New-York Times
Ліцензія: copyright ©

Інші статті

Ретороманська - справжня швейцарська мова
Незважаючи на свій cтатус офіційної, зв'язок з Римською імперією і унікальну культуру, ретороманська мова повільно вмирає. >>>
Еускара, мова басків, - найзагадковіша мова Європи
Баскська мова - привід гордості народу басків. Приблизно 700 000 з них, або 35% баскійського населення, розмовляють нею в наш час. >>>
Ступені збереженості мов: класифікація убезпечених і зникаючих мов
Американський філолог Майкл Краус пропонує класифікацію мов за ступенем їх збереженості >>>
Дональд Трамп, Великий мур і іспанська мова
Завдяки Дональду Трампу іспанська мова в Сполучених Штатах несподівано може стати знаряддям непокори. >>>
Хакару: програма захисту зникаючої мови в Перу
Колись в Перу було 84 мови, сьогодні - 47. Після іспанської найвживанішою є кечуа - мова інків. Інші мови постають перед загрозою зникнення. >>>
Збереження мов корінних народів Арктики
Північні мови демонструють унікальний зв'язок із середовищем. Існує причина, чому один з діалектів саамської мови має 318 слів для снігу. >>>
Маньчжурська мова: колишня мова імперії Цін у бортьбі за виживання
Попри зусилля влади в Китаї мову сібо спіткала спільна доля багатьох мов світу: зменшення кількості мовців і перспектива зникнення. >>>
Ісландська мова під загрозою: варіанти майбутнього
Деякі лінгвісти вважають, що існує велика ймовірність, що ісландська мова програє двобій з англійською. >>>
Мова кечуа: чому можуть навчити зусилля з її порятунку?
В регіоні Анд Південної Америки боротьба мови кечуа може надати потенціальні уроки для інших мов, яким загрожує небезпека зникнення. >>>
Чому більшість мов мають так мало слів для запахів?
Можливо, ви помічали, що наша мова має мало слів для опису запахів. Які причини цього, і чи існують мови, багатші на слова для запахів? >>>