Інші мови Британії: зниклі, зникаючі і вразливі

Світлина: flickr.com/photos/medialoog/

Англійська може бути третьою мовою в світі за кількістю людей, для яких вона є рідною, проте інші мови Британії не почуваються настільки впевнено. Кембриджський університет створив базу даних, яка містить кілька десятків мов Британських островів, які або є зникаючими, або, як вважається, вже зникли. Деякі з них виникли в Британії, деякі були туди завезені, проте всі колись мали активні і суттєві спільноти носіїв. Ми відібрали інформацію про 10 з них, про які, на нашу думку, було б особливо цікаво почути.

Давня кентська мова жестів. Тепер вимерлий, цей варіант мови жестів колись використовувався в графстві Кент. В деяких громадах в Кенті багато дітей народжувалося глухими, і ця мова жестів давала їм змогу спілкуватися зі своїми друзями та родичами, які не мали подібної вади. Ця мова була природно витіснена британською мовою жестів.

Поларі виникла з елементів англійської, італійської, циганської та інших мов, це була кодова мова, якою розмовляли артисти цирків і театрів, а іноді і гомосексуалісти, в часи, коли за гомосексуалізм в Англії належало покарання. Коли одностатеві стосунки було легалізовано, потреба в цій мові зникла. Крім того, значний розголос, якого набула мова, призвів до того, що вона вже не могла слугувати своїй меті як таємна.

Гернсійська мова (Guernésiais), яку також не зовсім вдало називають гернсійською французькою (адже формально вона є діалектом нормандської), розповсюджена на британському острові Гернсі в проливі Ла-Манш. Наразі нараховують близько 1300 носіїв цієї мови романської групи. В лютому 2013 року було створено Гернсійську мовну комісію, з метою збереження культурної спадщини острова.

Зменшення ареалу розповсюдження корнської мови

Корнська - мова бритської підгрупи кельтської групи, розповсюджена в минулому в графстві Корнуол, повністю зникла в XVIII сторіччі, хоча до того була досить поширеною. Ще в XVI столітті, коли в ході Реформації в Англії вводилося богослужіння англійською, у Корнуолі відбувалися численні протести, позаяк місцеві жителі англійської майже не розуміли. Сучасне відродження мови почалося з публікацією 1904 року «Кишенькового словника корнської» Генрі Дженнера (Henry Jenner, Handbook of the Cornish Language). Започаткований Дженнером й іншими ентузіастами рух мав певний успіх, і в наш час близько 2000 людей вільно розмовляють корнською мовою. Наразі корнська класифікується як така, що знаходиться в «критичній небезпеці зникнення» (critically endangered), проте проводиться серйозна робота з її збереження: існує державна агенція з розвитку корнської Cornish Language Board, робиться переклад Біблії.

Класична ґельська мова (Gàidhlig Chlasaigeach), якою розмовляло населення Ірландії і Шотландії, вимерла в XVIII сторіччі, коли її замінили сучасні мови гойдельської підгрупи кельтських мов – ірландська, шотландська і менська мови.

Менська (Manx) мова відділилася від ґельської ірландської в середньовіччі, а у XIX сторіччі вже повністю була витіснена англійською. Останній носій цієї мови острова Мен, що лежить в Ірландському морі, помер 1974 року. На щастя, мову було добре задокументовано (зокрема, менською було перекладено Біблію), і завдяки суттєвим зусиллям з її відродження сьогодні нею можуть говорити приблизно 100 острів’ян. Менська викладається як друга мова в усіх школах острова, тому існує ймовірність, що новини про її смерть були передчасними.

Ареали розповсюдження кельтських мов на Британських островах в наш часШотландська ґельська (Gàidhlig) мова виникла як один з діалектів класичної ґельської і була розповсюджена у гірських районах Шотландії та на Гебридських островах. Шотландська, як і інші кельтські мови, під час панування англійців не лише не мала ніякого офіційного статусу, але й інколи, як і українська в Російській імперії, переслідувалася: так, наприклад, Акт про освіту 1872 року забороняв і викладання шотландською, і навіть звичайне спілкування нею. Така ситуація вкрай негативно позначилася на мові, і наразі вона має лише близько 60 тисяч носіїв, відповідно і класифікується як така, що знаходиться в «явній небезпеці зникнення» (definitely endangered). Визнання мови в якості офіційної мови Шотландії дає надію не лише на збереження, але й на розвиток.

Шотландська рівнинна (скотс, Scots) – мова, якою розмовляють жителі рівнинних районів Шотландії. Її часто плутають із шотландською ґельською, що розповсюджена в горах. Проте це зовсім інша мова: на відміну від ґельської, вона належить не до кельтської, а до германської групи індоєвропейської родини. Вона є результатом розвитку староанглійської, на яку мали суттєвий вплив як ґельська, так і скандинавські мови вікінгів, які в середньовіччі жили на узбережжі Шотландії. Населення Оркнейських і Шетландських островів, що розташовані на північний схід від Шотландії, дотепер говорить на діалекті, ближчому норвежцям, ніж англійцям. Ця мова має до півтора мільйонів мовців, і в кембриджській базі даних відзначена як «вразлива» (vulnerable).

Ірландська (Gaeilge) мова  – мова ірландців, які протягом сторіч зазнавали значних утисків від англійців, в тому числі і в мовній площині: після здобуття незалежності, перепис1926 року показав, що ірландською володіє лише приблизно 18% населення, а в якості основної використовують лише 0,6%. 1937 року ірландську було проголошено державною мовою, і за переписом 2006 року вже більше 40% ірландців вільно володіли нею. Проте, незважаючи на суттєві потуги з відродження ірландської, ця мова досі вважається такою, що знаходиться в «явній небезпеці зникнення» (definitely endangered).

Валлійська (також: уельська, або самоназва - кімрська, Cymraeg) мова, якою в Уельсі розмовляють понад півмільйона людей, вважається «вразливою» (vulnerable). Ця мова бритської підгрупи кельтської групи занепадала протягом всього часу панування англійців, і, хоча в минулому сторіччі відбулося певне її відродження (за даними перепису 2001 року нею володіло 20,5% населення півострова, в порівнянні з 18,5% 1991 року), останні прогнози невтішні: за інформацією державної агенції з підтримки валлійської мови Welsh Language Board, в 2000-ні кількість носіїв зменшується зі швидкістю приблизно 3000 на рік, про що свідчить порівняння результатів останніх переписів на мапі нижче. Мова має два головних діалекти: північний і південний. Перший є більш консервативним, він вважається сільським, тоді як другим користуються переважно в крупних містах, таких як Свонсі, і регіонах, традиційно пов’язаних с вугледобуванням. Валлійською виходить один тижневик – «Y Cymro» («Валлієць»), наклад налічує біля 4000 екземплярів.

розповсюдження валійської мови згідно з переписами 2001 і 2011 років

 

 


Ще еспресо