Наомі Кляйн "NO LOGO: Люди проти брендів"
Задовго до того, як економічна криза розправила плечі і впевненою ходою пішла планетою, звучали тисячі голосів, які попереджали, що існуюча економічна система, відома як вільний ринок чи капіталізм, звернула з вірного шляху. І один з цих голосів належить канадській громадській діячці та журналістові Наомі Кляйн, авторові «нового «Капіталу» під назвою «No Logo: люди проти брендів».
Ця книга – одночасно і соціологічне, і економічне, і культорологічне дослідження, виконане в стилі журналістського розслідування. Вона складається з чотирьох головних частин.
Частина перша, «Без простору», розглядає, як під навалою маркетингу один за одним падають соціальні інститути, від шкіл до системи охорони здоров'я, а бренди протискуються у всі прояви культури – літературу, музику, кінематограф...
Частина друга, «Без вибору», показує, яким чином корпорації, що обіцяли суспільству неймовірне різноманіття товарів та культурних альтернатив, обдурюють громадян і залишають їх без жодного вибору.
Частина третя, «Без роботи», описує те, як транснаціональні корпорації ліквідують робочі місця в одних країнах шляхом переносу виробництв в інші, де працівникам можна платити копійки і взагалі не перейматися їх громадянськими та навіть людськими правами.
Частина четверта, «Без брендів», акумулює висновки перших трьох розділів книги і демонструє, як небезпека, яку бренди несуть найважливішим стовпам демократичного суспільства – вільному громадянському простору, демократичним свободам та конституційним правам, від права на працю до свободи слова, – вимушує людей об'єднуватись, породжуючи світовий антикорпоративний рух.
Книга «No Logo: люди проти брендів» – це не звичайний маніфест антиглобалізму і не черговий утопічний заклик «відібрати та поділити». В своїй роботі Наомі Кляйн не вимагає відмовитись від грошей чи закрити кордони, і не закликає до непокори урядам. Навпаки, вона показує, як місцеві і навіть державні уряди втрачають реальну владу, підпадаючи під контроль корпорацій, а голоса виборців тонуть в гулі рекламних оголошень, і закликає всіх і кожного протидіяти цьому, захищаючи своє головне людське право – право вибору.
«Споживачі – наче таргани: ти труїш і труїш їх, а через деякий час вони отримують імунітет і більше не реагують на твої засоби,» – із вражаючою прямотою каже директор рекламного підрозділу однієї з корпорацій, пояснюючи, чому з ранку до ночі в метро, на вулиці, вдома, в університетах і навіть в громадських туалетах нас переслідують нові і нові надокучливі образи кросівок, шампунів та напоїв, а симпатичні дівчата наввипередки пояснюють, чому Мілкі-Уей не тоне в молоці. І кожна людина може щиро ненавидіти міфічних жидо-масонів, які правлять світом, і хоч тричі на день погрожувати дядечкові Сему чи Міжнародному валютному фонду всіма жахами пекла, але потім ми все одно у кросівках від Nike дружно йдемо поїсти до McDonalds, слухаючи свій улюблений iPod. Більшість з нас – навіть не вівці, а просто таргани, які біжать до чергової пастки яскравого бренду.
Проте така система впала не з Місяця, а створювалась десятиріччями самими людьми. «Ворожість до глобальних інституцій – лише симптом більш широкої кризи представницької демократії, тієї самої, за якої влада та прийняття рішень доручуються особам, що знаходяться задалеко від місць, де наслідки їх рішень реально можна відчути,» – пише Наомі Кляйн на останніх сторінках своєї книги, відкриваючи для обговорення нове і, мабуть, більш складне коло питань. Але основний висновок її роботи полягає в тому, що, незважаючи на всю свою міць, корпорації у сьогоднішньому їх вигляді можуть бути переможені, бо без людської уваги і підтримки вони мало на що здатні. Створивши і підтримавши колись світ брендів, самі ж люди мають силу і знищити його, знищити і відкрити старий-новий світ, світ без брендів – NO LOGO.