Чи може мова впливати на здатність робити заощадження?

Світлина: flickr.com/photos/amagill/

Цікавий аргумент на користь гіпотези Сепіра-Уорфа знайшов американський бігевіоральний економіст Кейт Чен (Keith Chen): його дослідження показують, що народи, в мові яких відсутня категорія майбутнього часу, більш схильні до заощаджень. Вашій увазі надається відео виступу професора Чена з українськими субтитрами і стенограма доповіді, здійсненої для популярного порталу ted.com.

Світова економічна криза розпалила інтерес суспільства до одного зі споконвічних питань економіки, що з'явилося ще до Адама Сміта. Чому країни з відносно однаковими економіками та устроями проводять таку різну політику економії коштів?

 

Багато блискучих економістів усе своє життя шукали відповідь на це запитання, і, звісно, ми здійснили величезний прорив у цій сфері та багато чого зрозуміли. Проте сьогодні я розповім вам про нові інтригуючі гіпотези, а також про несподівані результати, які я отримав, стосовно зв'язку між структурою мови, якою ви розмовляєте, і вашою схильністю заощаджувати. Я розповім трошки про норми заощаджень і мову, і згодом окреслю взаємозв'язок між ними.

Спочатку розглянемо країни-члени ОЕСР, тобто Організації економічного співробітництва та розвитку. Як правило, ми вважаємо країни-члени ОЕСР найбагатшими, найбільш індустріально розвиненими країнами. Вступаючи до ОЕСР, вони погодились із загальноприйнятими принципами демократії, відкритого ринку та вільної торгівлі. Незважаючи на всі спільні ознаки, ми бачимо також і велику відмінність у політиці заощаджень.

Зліва на цьому графіку ви бачите, що багато країн-учасниць ОЕСР заощаджують щорічно понад чверть річного ВВП, а інші країни ОЕСР заощаджують щорічно близько третини ВВП. Якщо ж поглянемо на праву частину графіку, побачимо там Грецію. Виявляється, що протягом останніх 25 років Греція заледве спромоглась заощадити 10% власного ВВП. Також зауважмо, що Сполучені Штати та Великобританія йдуть слідом за Грецією.

Що ж, ми бачимо величезну відмінність у рівнях заощаджень, але яким чином мова може мати щось спільне з усіма цими відмінностями? Я дещо розповім вам про кардинальню різницю між мовами. Лінгвісти та когнітивісти вже не один рік працюють над цим питанням. А потім я покажу зв'язок між цими двома моделями поведінки.

Більшість із вас вже напевно помітили, що я китаєць. Я виріс на середньому заході Сполучених Штатів. І досить рано усвідомив, що китайська мова змушувала мене говорити або навіть думати про мою родину по-різному.

Як же це так? Я наведу вам приклад. Припустимо, я розмовляю з вами і знайомлю вас зі своїм дядьком. Ви повністю зрозуміли, що я щойно сказав англійською. Якби ж ми говорили між собою мандаринською  китайською, я б не мав такої чудової можливості. У мене не було б змоги надати вам так мало інформації. Моя мова змусила б мене не просто сказати вам: "Ось, це мій дядько", а видати неймовірну кількість додаткової інформації. Мова змусила б мене розповісти, чи то мій дядько з маминої сторони, чи з татової, чи то дядько дружини, чи мій дядько, і якщо це брат мого тата, то чи він старший за нього, чи молодший. Це обов'язкова інформація. Китайська не дозволила б мені знехтувати нею. Окрім того, якщо я хочу говорити правильно, китайська ще б змусила мене постійно про це думати.

Я страшенно захоплювався цим у дитинстві, а сьогодні, як економіст, я захоплююся лінгвістичними відмінностями, які впливають на сприйняття часу певною мовою. Наприклад, якщо я говорю англійською, то мені доведеться використовувати різні граматичні структури. Якщо я розповідаю про дощ у минулому часі, матимемо: "Вчора дощило", про дощ, який іде зараз: "Зараз дощить", а про майбутній дощ: "Завтра дощитиме". Зауважте, англійська вимагає значно більшої кількості інформації щодо часу подій. Чому? Тому що мені треба це врахувати і висловитися по-іншому, якщо я хочу сказати: "Дощитиме" або ж "Збирається на дощ". Просто сказати англійською: "Завтра дощ" не можна.

Натомість, саме так ви скажете китайською. Слова китайця зазвичай звучатимуть дуже дивно для носія англійської. Китайці кажуть: "Вчора дощить", "Зараз дощить", "Завтра дощить". Китайська не ділить часового спектру, тоді як англійська змушує нас робити це постійно, щоб говорити правильно.

Чи такі відмінності існують лише між дуже віддаленими мовами, як-от англійська та китайська? Ні. Як відомо, англійська належить до германської гілки мов. Але англійська - це до певної міри виняток. Це єдина германська мова, яка має стільки вимог. Наприклад, більшість носіїв германських мов спокійно скажуть про завтрашній дощ ось так: "Morgen regnet es". Що в перекладі означає "Завтра дощить".

Мене, як бігевіорального економіста, це підштовхнуло до інтригуючої гіпотези. Чи те, як ви говорите про час, як ваша мова змушує вас говорити про час, впливає на вашу поведінку в часовому спектрі? Ви говорите англійською, мовою "майбутнього". Таким чином, якщо ви говорите про майбутнє, чи про будь-яку майбутню подію, граматично ви змушені відділити її від теперішнього, інстинктивно трактуючи її як щось зовсім інше. Припустимо, що ця інстинктивна відмінність змушує вас щоразу ледь помітно розмежовувати майбутнє від теперішнього. Якщо це правда, майбутнє відчувається як щось досить віддалене та інакше від теперішнього, внаслідок чого заощаджувати стає дедалі важче. Водночас, якщо ви говорите мовою, де немає майбутнього часу, ви ототожнюєте теперішнє із майбутнім. Ви припиняєте бачити між ними різницю, і заощаджувати стає легше.

Доволі фантастична теорія. Я професор. Мені платять за фантастичні теорії. Проте як її перевірити? Я вирішив звернутися до літератури на лінгвістичну тематику. І виявив по всьому світу групи людей, які говорять мовами без майбутнього часу. Ось група мов без майбутнього часу у північній Європі. Цікаво, що якщо проаналізувати дані, то місцевості, де люди говорять мовами без майбутнього часу, це місця, де вміють найкраще заощаджувати.

Щоб я не був голослівним, повернімося до таблички з країнами ОЕСР. Як бачите, стовпці постійно збільшуються вліво відносно стовпців країн-членів ОЕСР, де говорять мовами з майбутнім часом. Яка тут середня різниця? Щороку заощаджується п'ять відсотків ВВП. Через 25 років це неабияк вплине на добробут вашої країни.

Ці дані спонукають до роздумів. Проте країни такі різні, що це страшенно ускладнює врахування усіх відмінностей. Я покажу вам результат своєї річної праці. Я збирав величезні масиви даних, до яких ми, економісти, маємо доступ. Я маю намір розвіяти всі ймовірні відмінності з надією, що цю залежність вдасться зруйнувати. Але знаєте, хоч як сильно я не намагався розірвати їх - мені це не вдалося. Я покажу вам, до якої межі можна дійти.

Один зі способів - зібрати велику кількість інформації звідусіль. Наприклад, європейське Дослідження про стан здоров'я [старіння] та вихід на пенсію. Згідно з цим дослідженням, європейські пенсіонери надзвичайно терплячі до тих, хто проводить опитування. Уявіть, що ви сім'я пенсіонерів у Бельгії. Хтось приходить і стукає у двері.

«Вибачте, ви не надасте мені інформацію про стан ваших акцій? Чи знаєте ви вартість свого будинку? Ви не проти поділитись цією інформацією? Чи є у вас коридор завдовжки понад 10 метрів? Якщо так, то ви не заперечуєте, якщо я виміряю, за скільки ви його проходите? Стисніть, будь ласка, щосили цей пристрій домінуючою рукою. Я хочу виміряти силу вашого потиску. Можете подути в цю трубочку, щоб я виміряв об'єм легень?» Така перевірка триває цілий день.

Порівняйте її із дослідженням про «Здоров'я людини та демографію», яке Агентство США з міжнародного розвитку провело у африканських країнах, що розвиваються. Дослідження навіть дає змогу визначити ВІЛ-статус у сім'ях, що живуть у сільських районах Нігерії. Зіставте його з дослідженням світових цінностей, що оцінює політичні вподобання та, на щастя для мене, тенденції заощаджень мільйонів сімей в сотнях країн по цілому світу.

Візьміть усі ці дані, порівняйте їх - і отримаєте таку мапу. Ми визначили дев'ять країн світу, де корінні жителі говорять і мовами без майбутнього часу, і мовами з цим часом. Тепер я зіставлю статистично подібні пари сімей, що мають приблизно однакові параметри, які я можу виміряти. Після цього я зможу визначити, чи існує залежність між мовою та заощадженнями, врахувавши всі параметри.

Які ж параметри ми повинні врахувати? Я підберу сім'ї за місцем народження та проживання, демографічні дані (стать, вік),  рівень доходів у межах їхньої країни, успішність у навчанні, а також сімейний склад. Виявляється, є шість різних способів бути одруженим в Європі. Я розділив їх за релігіями, а оскільки у світі існує 72 релігії, то я був украй ретельним. Існує 1,4 мільярди різних станів, в яких може перебувати сім'я.

Усе, що я зараз розповім, стосується лише цих практично однакових родин. Усе це для того, щоб наблизитись якомога ближче до мисленнєвого експерименту, щоб знайти дві родини, обидві з Брюселя, які є однаковими за всіма пунктами, от лише одна з них говорить фламандською, а інша французькою; або двох родин, які живуть у сільській місцевості Нігерії, одна з яких говорить мовою гауса, а інша - мовою іґбо.

Отже, чи після всіх цих ступенів перевірки, чи справді носії мов без майбутньої категорії часу заощаджують більше? Так, носії мов без майбутньої категорії часу на 30% частіше заявляють, що заощаджували протягом року. Чи можна говорити про кумулятивний ефект? Так, коли носії мов без майбутнього часу, які мають стабільний рівень прибутку, вийдуть на пенсію, вони матимуть на 25% більше заощаджень.

Чи можна розширити ці дані ще більше? Так, адже я щойно сказав, що ми, як економісти, маємо справу з купою даних, які стосуються здоров'я. Яким чином здорова поведінка впливає на рівень заощаджень? До прикладу, куріння. Куріння аж ніяк не сприяє заощадженню. Якщо заощадження - це необхідність затягти пасок саме зараз, заради майбутнього, то куріння - щось абсолютно протилежне. Це задоволення тут і зараз, заради розплати в майбутньому. У цьому випадку нам варто було б розраховувати на протилежний ефект. Так і трапилося. Люди, які говорять мовами баз майбутнього часу, на 20-24% менш схильні до куріння порівняно з подібними сім'ями, і ймовірність, що ці люди страждатимуть від ожиріння, коли вийдуть на пенсію, на 13-17% нижча. Також, вони на 21% частіше використовують презерватив під час останнього статевого акту. Я міг би довго перелічувати ці відмінності. У кожному випадку можна простежити зв'язок між мовою та звичкою заощаджувати.

Мої колеги, лінгвісти та економісти з Єльського університету, щойно взялися за цей проект, щоб дослідити та зрозуміти, як ці нюанси спонукають нас задумуватися про майбутнє, щоразу як ми говоримо. Врешті, наша основна мета: коли ми нарешті зрозуміємо, наскільки ці натяки впливають на прийняття рішень - ми спробуємо забезпечити людей засобами, щоб вони змогли свідомо стати більш ощадливими та вміли свідомо інвестувати у власне майбутнє.


Ще еспресо