Чеська влада вступає в боротьбу проти російської мови
Серед чеських міст, що обрали росіяни, які мають дозвіл на постійне або тривале перебування в Чехії, найбільш "російськими" є курортні Карлові Вари та Маріанське-Лазне, і виглядають так вони через поширену російськомовну рекламу. Мовне протистояння, яке виникло на цьому ґрунті і в яке вже втрутилась міська влада, називають не інакше як "війною вивісок".
Коли в Маріанське-Лазне ви опиняєтесь на центральній вулиці, Головному проспекті, вас не залишає враження, що це місто - російське. Скрізь навколо - кирилиця: на рекламних тумбах, на вітринах крамниць, на десятках переносних щитів, які зовсім не по-чеськи прив’язані до ліхтарних стовпів і дорожніх знаків залізними ланцюгами, розповідає Deutche Welle.
«Це жах!», - вразився мер Зденек Крал, пройшовши Головним проспектом, і члени міської ради з ним одностайно погодилися. Від березня на вулицях Маріанських Лазень знову має запанувати латиниця.
«Ми не забороняємо російськомовних надписів, ми їх впорядковуємо», - пояснює пан Крал.
Магістрат ухвалив, що будь-яка реклама має бути надрукована або написана по-чеськи і латиницею. Надпис іншою мовою? Будь ласка, але нижче й удвічі дрібнішим шрифтом. Переносні щити – не вище 130 і не ширше 66 сантиметрів, а крім того – жодних ланцюгів з висячими замками. Уранці власник крамниці чи кав’ярні їх виставив, а ввечері забрав. А якщо забув – прибере міська технічна служба.
Локальна, на перший погляд, подія, зацікавила, як свідчать відгуки преси й дискусії в інтернеті, чеську громадськість. Усі, хто зачіпав тему “латиниця-кирилиця”, пов’язують це з постійним збільшенням числа росіян у Чехії, і насамперед в курортних зонах – Маріанське-Лазне, Карлови Вари, Теплиці.
У славетних карловарських водолікарнях чехів, як на сьогодні, лікується втричі менше, ніж росіян. Життя в курортних містах дороге, і оселяються там переважно грошовиті “нові росіяни”, які помітно впливають на стан і місцевої економіки, і культури. Завдяки ним чеський міський фольклор збагатився таким жанром, як “російський анекдот”. Ось типово карловарський:
- Купив краватку, лише тисяча доларів!
- Ну і дурний, за рогом такі самі продають по дві тисячі!
У всіх трьох згаданих містах часто буває празький програміст Вацлав Гоусер.
«Наскільки мені відомо, - говорить він, - Маріанське-Лазне - це ще територія Чехії, а тому вся публічна інформація має подаватися чеською. Звичайно, якщо господар крамниці чи ресторану іноземець, а до того ж і клієнти є його співвітчизниками, він може вживати і свою мову. Але не на шкоду чеській».
Дружина Вацлава, росіянка Тетяна, яка вже тридцять років є громадянкою Чехії, вважає, що мовні суперечки спричиняє ментальна особливість її земляків, які прагнуть вести перед у всьому і всюди, забуваючи, що Чехія не є губернією Росії.
З подружжям не цілком погоджується власник бару Вацлав Юнак, який запевнив, що, якби в Маріанське-Лазне мешкало багато китайців, то в нього над дверима був би і китайський напис.
«У такі речі держава не має втручатися, - зауважує він. - Нехай кожен пише так, як йому заманеться. А те, що вигадали наші урядники, є обмеженням свободи».
Але деякі коментатори вважають, що ті самі урядники прокладають шлях закону, який вже існує в десяти країнах ЄС і якого досі бракує чехам, - закону про охорону та збереження рідної мови. До речі, “війна вивісок” у Чехії вже була - у XIX сторіччі: тоді чеська мова змагалася з німецькою.
