Мовна політика в освіті в країнах Європи після українського «Закону про освіту»
Закон України «Про освіту», прийнятий Верховною Радою 5 вересня 2017 року, викликав чимало суперечок і навіть призвів до міжнародних скандалів. Серед іншого законопроект передбачає переведення викладання предметів у середніх та старших класах на державну, українську, мову, що не сподобалось сусідам України і традиційно викликало дуже гостру реакцію в Росії і Угорщини. На цьому тлі цікаво поглянути, які з того часу тенденції щодо мов викладання в школах панують в Європі, і чи є Україна винятком, чи навпаки крокує в загальноєвропейському тренді.
Нагадаємо, що відповідно до нового закону після навчання рідною мовою у початковій школі, з 1 по 4 клас, всі учні будуть зобов’язані далі перейти на українську мову навчання. Мови національних меншин (а це, за законодавством, білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдовська, німецька, польська, російська, румунська, словацька і угорська мови) дозволяється викладати як окремий предмет, а також застосовувати для викладання національних історії і літератури.
Півроку після прийняття українського закону, в березні 2018, Сейм Латвії прийняв зміни до латвійського законодавства, згідно з якими середні школи національних меншин мають перейти виключно на викладання латиською (латвійською) мовою в 2019/2020 учбовому році. Щонайменше 50% предметів мають викладати латиською мовою в 1 6 класах, а в 7–9 класах – щонайменше 80%. Річні екзамени для дев’ятикласників будуть проводити виключно латиською мовою. З 2021/2022 учбового року всі загальні предмети в старшій школі (10–12) також будуть викладати лише латиською мовою. Діти національних меншин матимуть змогу продовжувати вивчати свої рідні мови, літературу і предмети, пов’язані з культурою і історією, своїми національними мовами. Як бачимо, можна провести прямі паралелі між відповідними законами України і Латвії. Як і в випадку України, такі зміни законодавства викликали різку критику з Москви.
По інший бік Балтійського моря від Латвії, в Данії, депутати правої Данської народної партії внесли законопроект, який пропонує уряду на 75% скоротити фінансування приватних шкіл, якщо вони не відповідатимуть вимозі вивчати лише європейські іноземні мови.
«Існують школи, які навмисно протидіють інтеграції, а саме мусульманські приватні школи. Ми не хочемо, щоб вони отримували субсидії від держави», - заявив один з членів партії, зазначивши, що можливі певні виключення: «У нас немає проблем, наприклад, з китайською чи івритом, оскільки китайці та євреї де створюють паралельних суспільств чи проблем з інтеграцією».
І хоча представники інших партій наразі відмовляються підтримувати цю ініціативу, занепокоєння парламентарів впливом агресивних іншомовних спільнот, які чинять активний спротив вітчизняній культурі, очевидно зростає.
В Іспанії більш заплутана ситуація, адже центральний уряд намагається посилити позиції іспанської мови в провінціях, де використовують власні мови, які до того історично зазнавали утисків з боку центральної влади, особливо за часів диктатури Франко.
Після спроби проголошення незалежності Каталонії уряд в Мадриді запропонував повернути в каталонські школи іспанську мову, застосовуючи те саме право «прямої влади», яке було використано для розпуску сепаратистського уряду в Барселоні. Пропозиція центрального уряду, над якою почали активно працювати після зустрічі з каталонськими активістами з організацій AMES (Action for the Improvement of Secondary Education) і Societat Civil Catalana, які виступають за двомовну освіту, передбачає право батьків в Каталонії обирати для дітей навчання з більшим використанням іспанської мови.
Наразі державні школи в автономній провінції Каталонія проводять навчання майже виключно каталанською мовою, а використання іспанської обмежено уроками мови і літератури, на які виділяють 2–3 години на тиждень. Мадридський уряд на чолі з Маріано Рахоєм намагається зупинити розповсюдження каталанської мови й іншими регіонами Іспанії, зокрема в автономних провінціях Валенсія і Балеарські острови, де міцними є позиції місцевих варіантів каталанської. Прибічники такої політики стверджують, що панування каталанської мови в школах не лише ставить учнів в невигідне становище через гірше знання іспанської, але й призводить до сепаратистської направленості системи освіти.
