Мова гуарані в Парагваї розквітає, але тубільні народи – ні
Між парагвайською мовою гуарані і 43 відсотками мов світу відмінність полягає в тому, що вона не зникає – гуарані квітне. Лише в самому Парагваї налічується понад 5 850 000 мовців гуарані, а перепис 2012 року показав, що 63,9% населення країни володіють як гуарані, так і іспанською. Що робить цю мову унікальною в Південній Америці – це те, що вона є єдиною місцевою мовою, якою розмовляють переважно люди нетубільного походження.
Мова гуарані, на відміну від більшості тубільних мов (і народів) в цьому регіоні світу не була майже знищена іспанцями. Навпаки, згідно з дослідженнями лінгвістів з університету Ов'єдо, спільноти індіанців гуарані мали доволі приязні стосунки з прибульцями. В середині 1530-х років іспанські колоністи створили поселення в регіоні Асунсьйона і багато іспанських чоловіків одружилися з жінками гуарані. Відповідно, їхні діти виросли двомовними і почали довгу традицію європейсько-індіанських шлюбів, в результаті яких і виникло суспільство метисів, яке існує в сучасному Парагваї.
Значна заслуга у збереженні мови гуарані також належить ордену єзуїтів, представники якого з початку 1600-х років жили в сільській місцевості поряд з індіанцями гуарані. Вони вивчали їхню мову і створили її письмову форму, видавши першу граматику гуарані 1639 року. Певно, саме з цього часу і можна говорити про народження парагвайської гуарані, адже мова, формалізована єзуїтами, з об'єктивних причин вже суттєво відрізнялася від тубільної.
Століття утисків зробили гуарані мовою другого сорту в головах багатьох парагвайців, і зараз офіційні службовці та інтелектуали працюють над створенням позитивного іміджу мови, намагаючись змінити ставлення людей до гуарані шляхом заохочення її використання в офіційних колах.
По-перше, писемність гуарані було створено на основі латинського алфавіту, а такий процес ймовірно привніс в мову певні фонемні зміни, адже фонеми, невластиві латинським алфавітним транскрипціям, довелося змінити, щоб прилаштувати до використовуваної системи. По-друге, слова гуарані розподілили серед вісьми частин мови, відомих в тогочасній іспанській. І знову ті аспекти гуарані, які не вписувалися в цю модель, довелося модифікувати. Нарешті, при формалізації словника гуарані семантичні значення деяких слів було розширено, особливо в царині релігії. Наприклад, слова з гуарані "Tupn" (Великий дух) і "Karai" (Священний) наділили значенням "Бог" і "християнський" відповідно. Через тісний контакт двох мов також відбувався активний процес запозичень місцевими жителями слів з іспанської.
В 1770 році король Іспанії Карл III вигнав єзуїтів і видав указ "винищити" тубільні мови на колонізованих територіях. З того часу іспанці намагалися викоренити мову гуарані, забороняючи її використання при офіційному працевлаштуванні, в політиці і школах. Що залишалось – це дім, і виховуючи своїх дітей мовою гуарані, багато місцевих жінок змогли продовжити життя власної мови у наступних поколіннях. Отже, спроби колоністів нав'язати парагвайцям іспанську призвели до утворення двомовної спільноти, в якій вдома розмовляли мовою гуарані, а іспанською – у формальному середовищі.
Така ситуація зберігалася аж до 1992 року, коли в Конституції Парагваю гуарані було визнано офіційною мовою і вона отримала статус, рівний з іспанською. Все ще залишаючись переважно "мовою вулиці", гуарані поступово отримує місце в політиці, засобах масової інформації і навать в мовних курсах у всьому світі. Закон Парагваю вимагає, щоб в початковій школі дітей вчили їх рідною мовою, і всі школи мають бути двомовними. Державні послуги мають надаватися будь-якою з двох мов, в залежності від побажань громадянина. Загалом існує 52 статті, які регулюють використання мови гуарані і доступ до неї.
До 2021 року держава ставила завдання повністю впровадити гуарані. Всі офіційні документи виконавчої, законодавчої і судової влади мають публікуватись як іспанською, так і гуарані – тоді буде пройдено повне коло з того часу, як єзуїтські місіонери вперше застосували колись тільки розмовну мову як інструмент євангелізації.
Згідно із законодавством Парагваю мова гуарані є "символом культурної ідентичності нації" та "інструментом національного згуртування". І це не порожні слова. Показовим є той факт, що під час Чакської війни 1932-1935 років болівійські солдати не могли розуміти таємні повідомлення парагвайців, які ті передавали саме мовою гуарані, що також допомогло Парагваю здобути перемогу в тому конфлікті. Сьогодні в парагвайській армії також використовують гуарані, цінуючи перевагу, яку вона надає.
На цей день Парагвай залишається єдиною країною в Америці, в якій більшість населення розмовляє однією корінною мовою – гуарані. Вона надійно захищена Конституцією, що офіційно надає їй статус, рівний з мовою європейських колонізаторів – іспанською. А на вулицях вона є джерелом національної гордості.
Для того, щоб підтримувати мову сучасною, дуже важливим є впровадження гуарані в цифровій сфері, і гуарані вже має власні версії Wikipedia, Mozilla Firefox і Facebook.
«У кожного в руці зараз є телефон», – розповідає мовознавець і експерт з гуарані Давід Галеарно Олівера (David Galearno Olivera) в інтерв'ю Latin America Reports. – «Ми дивимось в WhatsApp, Facebook, неможливо заперечувати, що ми живемо в двох світах – реальному і цифровому, і якщо гуарані живе в реальному світі, в звичайному житті, то її необхідно привнести і в цей інший світ, віртуальний, світ технологій».
Можна підсумувати, що гуарані впевнено витримує тиск з боку іспанської, але дещо парадоксальним є те, що сама мова гуарані стає загрозою для інших тубільних мов країни. Згідно з переписом 2012 року 48% з 113220 тубільців розмовляють парагвайською гуарані як основною мовою, але у кожної з 19 тубільних груп, які збереглися на цей час, є власна мова, і вже шість з них ЮНЕСКО класифікує як такі, що перебувають в сильній або критичній небезпеці зникнення. У мови ґуана залишилась лише жменька мовців. А основні групи індіанців в Парагваї сьогодні розмовляють ава гуарані або мбья гуарані, які розповсюджені набагато меньше, ніж парагвайський варіант цієї мови.
2015 року ООН опублікувала звіт, в якому назвала становище тубільних народів в Парагваї "надзвичайною ситуацією", вказуючи на недостатній доступ до правочинства і земельних прав, расизм, дискримінацію і бідність. Мовці гуарані становлять половину всього тубільного населення Парагваю, а згідно з вказаним переписом 37,6% тубільців віком понад 15 років є неписемними, причому найбільше таких серед жінок в сільській місцевості. Лише 31% індіанців гуарані користуються електропостачанням, 15% – водогоном і 5% – послугою вивозу сміття.
Зважаючи на те, що серед тубільців рівень надзвичайної бідності становить 76% порівняно з 4,41% серед нетубільного населення, гуарані є символом того, що для уряду мова має пріоритет вищий, ніж люди, від яких вона походить.
