Маньчжурська мова: колишня мова імперії Цін у бортьбі за виживання

Чапчал-сібський автономний повіт, Китай. Приблизно 30 000 людей в цьому сільському регіоні, яких називають сібо, являють собою етнографічну дивину і лінгвістичний скарб. Після смерті небагатьох останніх носіїв маньчжурської мови в північно-східному Китаї сібо стали єдиними спадкоємцями того, що колись було офіційною мовою однієї з наймогутніших імперій світу, яка простягалась від Індії до Росії і утворила географічну основу сучасного Китаю.

Світлина: nytimes.com

В 1764 році за наказом імператора декілька тисяч лояльних маньчжурських солдат, яких високо цінували за мистецтво верхової їзди, з родинами і скотом ступили на шлях, який привів їх з північно-східного Китаю у найвіддаленіший край імперії Цін, - центральноазійські землі, тепер відомі як Сіньцзян. Це була важка 18-місячна подорож з єдиною втіхою: після заспокоєння західного кордону військовим і їх родинам мали дозволити повернутися назад.

"Тут вони дуже сумували за батьківщиною і мріяли одного дня повернутися на схід", - розповідає Тон Хао (Tong Hao), 56-річний нащадок поселенців, сібської гілки маньчжурів. - "Проте, на жаль, цього так і не сталось".

Протягом десятиліть після революції 1911 року, яка повалила династію Цін, що знаходилась при владі майже 300 років, мандаринська китайська переборола маньчжурську мову, навіть в її колишній цитаделі - порослому лісом північному сході. Втім, ізольованість сібів в цьому просторому висушеному регіоні біля казахського кордону допомогла зберегти мову живою, хоча про її існування майже і забули аж до 1940-х років.

Для дослідників маньчжурської мови, особливо тих, хто працював над перекладом купи документів династії Цін, якими були наповнені архіви по всьому Китаю, знаходження такої великої кількості мовців маньчжурської стало наче подарунком богів.

"Уявіть, що ви вивчали античну літературу і потрапили до Риму, заговорили латиною і з'ясували, що люди вас розуміють", - пояснює Марк Елліотт (Mark C. Elliott), експерт з маньчжурської мови в Гарвардському університеті, який пригадує свою першу зустріч зі старим чоловіком сібо в Чапчалі в 2009 році. - "Я спитав чоловіка маньчжурською, де тут стіна старого міста, і він і оком не блимнув. Це була дивовижна зустріч, одна з тих, які я ніколи не забуду".

На цей день Парагвай залишається єдиною країною в Америці, в якій більшість населення розмовляє однією корінною мовою – гуарані. Вона надійно захищена Конституцією, що офіційно надає їй статус, рівний з мовою європейських колонізаторів – іспанською. А на вулицях вона є джерелом національної гордості.

«Гуарані: мова з унікальною витривалістю»

Попри найкращі зусилля місцевої влади, які включають вивчення в молодших школах і фінансування газети, мову сібо, як її тут називають, переслідує спільна доля багатьох мов світу: зменшення кількості мовців і перспектива зникнення.

Довідник Ethnologue нараховує в Китаї майже 300 живих мов, половина з яких знаходиться за крок від прірви через те, що мандаринська, офіційна мова держави, продовжує поглинати мови меншин. За даними сайту World of Chinese, серед мов, які знаходяться під тиском, 20 мають менше 1000 мовців.

Хоча тут багато молоді розмовляє мовою сібо вдома, мало хто з них може читати її графічно багату абетку, яка складається з 121 літери і пишеться вертикально зліва вправо. 72-річний Хе Веньдзюнь, вчитель і перекладач, говорить, що занепокоєний тим, що його діти і онуки не вміють писати і читати сібо.

"Мова - це не лише інструмент спілкування, вона ще зв'язує нас з тими, ким ми є, і дає нам відчуття близькості один з одним", - говорить пан Хе, який десятиріччями перекладав імперські документи Цін на китайську. - "Цікаво, скільки ще зможе прожити наша рідна мова".

Незважаючи на те, що змішані шлюби і міграція в інші регіони країни розріджують їх ідентичність, сібо як і раніше пишаються своєю історією і особливо тим, що допомогли убезпечити землі, які значно розширили кордони Китаю. Маньчжурський імператор Цянлун віддав наказ сібо оселитися в долині ріки Ілі, після того как цінські солдати вбили або вигнали кочівників, які протягом довгого часу погрожували західним прикордонним землям імперії. Протягом наступних десятиріч безперервний ряд повстань, багато з яких піднімали місцеві жителі регіону, уйгури, тримали сібські гарнізони в напрузі і іноді проріджували їх ряди. Одна битва в 1867 році майже уполовинила сібське населення, до 13 000.

В 1999 році мірандська стала другою офіційною мовою Португалії завдяки регіональному лобіюванню і одному юристу, який був зацікавлений у справі. На практиці це не важить багато, проте це ознака, яка практично відкинула всі зневажливі закиди про те, що мірандська є діалектом португальської. Цю романську мову з астуролеонської групи сьогодні вивчають факультативно в місцевих загальних школах, а книгарні продають невелику кількість книг, написаних або перекладених нею.

«Мірандська мова: нею розмовляють лише в Португалії»

До 1970-х років сібо залишались ізольованими від етнічних казаків і уйгурів, які населяли місто Кульджа, яке знаходиться на дальньому березі ріки Ілі. Сібо також їли свинину і практикували суміш шаманізму і буддизму, що робило змішані шлюби з мусульманами казахами і уйгурами відносно рідкісними.

"Ми щасливо жили в нашому власному світі і мало коли сідали в човен на іншу сторону ріки", - розповідає 61-річний Тонг Чжихан (Tong Zhixian), лісник на пенсії, який співає і виконує традиційні сибські танці в новому повітовому історичному музеї.

Мова сібо поступово виросла з маньчжурської мови, мірою того як остання вбирала словниковий запас уйгурів, казахів, монголів і навіть росіян, які проходили крізь Сіньцзян. На відміну від мандаринської, яка має мало запозичених слів, мова сібо рясніє адаптованими іменниками, наприклад, pomodoro ("томат"), mashina (швейна машина) і alma ("яблуко" уйгурською). Вчені кажуть, що фонетичне різноманіття сібо, мови, яка, як вважають, пов'язана з турецькою, монгольською і корейською, дозволяє мовцям легко виговорювати звуки інших мов.

"Ми воювали з іншими групами, проте тут нас було дуже мало, і більш ніхто не говорив нашою мовою, тому нам довелось вчити їхні мови, щоб вижити", - каже пан Тонг, інженер місцевої енергетичної компанії, який є віце-президентом Асоціації з вивчення західної культури сібо, локальної групи, яка популяризує мову і історію сібо. - "Саме тому ми так добре вчимо іноземні мови".

Ці лінгвістичні таланти здавна являють собою цінну перевагу для китайських керманичів. В 1940-ві роки молодих сібо відправлялии на північ вчити російську, і потім вони працювали перекладачами для комуністів, які перемогли в Китаї. Потім уряд закликав носіїв сібо до Пекіну на розшифрування величезних цінських архівів, багато з яких представляють імперську пошту, яку могла читати незначна кількість вчених.

"Якщо ви знаєте мову сібо, розкусити цінські документи не займе багато часу", - розповідає 58-річний Чжао Чжицян (Zhao Zhiqiang), один з шести студентів з чапчалського повіту, яких відправили в столицю в 1975 і який зараз очолює кафедру маньчжурської мови в Академії суспільних наук в Пекіні. - "Це як золотий ключик, який відкриває двері до династії Цін".

Проте щедрого урядового фінансування може бути недостатньо для збереження мови маньчжурів. Тут, в повітовому музеї, на фоні розтягнутої сукупності діорам, на яких зображено відбуття на захід, пан Тонг проводить більшу частину днів, розважаючи порожню залу. Після одного останнього номера, в якому було зображено жінок сібо, які грали з дуже великими ножами, він вголос поцікавився, чи стане він останньою людиною свого покоління, яка зберігатиме такі традиції.

"Молодь просто не цікавиться такими речами", - каже він, витираючи піт з лоба. - "Звичайно, вони можуть якось вчити мову сібо в школі, проте, виходячи з класу, вони знову  занурюються у мандаринську".

Джерело: The New York Times
Ліцензія: copyright ©

Інші статті

Еускара, мова басків, - найзагадковіша мова Європи
Баскська мова - привід гордості народу басків. Приблизно 700 000 з них, або 35% баскійського населення, розмовляють нею в наш час. >>>
Ступені збереженості мов: класифікація убезпечених і зникаючих мов
Американський філолог Майкл Краус пропонує класифікацію мов за ступенем їх збереженості >>>
Дональд Трамп, Великий мур і іспанська мова
Завдяки Дональду Трампу іспанська мова в Сполучених Штатах несподівано може стати знаряддям непокори. >>>
Хакару: програма захисту зникаючої мови в Перу
Колись в Перу було 84 мови, сьогодні - 47. Після іспанської найвживанішою є кечуа - мова інків. Інші мови постають перед загрозою зникнення. >>>
Збереження мов корінних народів Арктики
Північні мови демонструють унікальний зв'язок із середовищем. Існує причина, чому один з діалектів саамської мови має 318 слів для снігу. >>>
Ісландська мова під загрозою: варіанти майбутнього
Деякі лінгвісти вважають, що існує велика ймовірність, що ісландська мова програє двобій з англійською. >>>
Мова кечуа: чому можуть навчити зусилля з її порятунку?
В регіоні Анд Південної Америки боротьба мови кечуа може надати потенціальні уроки для інших мов, яким загрожує небезпека зникнення. >>>
Чому більшість мов мають так мало слів для запахів?
Можливо, ви помічали, що наша мова має мало слів для опису запахів. Які причини цього, і чи існують мови, багатші на слова для запахів? >>>
Як менська мова зникла, а потім відродилась із мертвих
В 2009 році менська мова була визнана зниклою. Сьогодні понад 1800 людей стверджують, що говорять, читають і пишуть менською. >>>
Сінгліш. Змішана диво-мова Сінгапуру
Офіційною мовою Сінгапуру є англійська, проте на практиці багато людей розмовляють змішаною мовою, яку називають «сінгліш». >>>