Девід Марш "Для кого подзвін: Одна людина в пошуках граматичної досконалості"
Протягом сорока років Девід Марш (David Marsh) працював в газетах, від «Sun» до «Financial Times», від локальних щотижневиків, що продавали декілька тисяч копій, до «Guardian», яка має наклад біля дев’яти мільйонів. Його місією було створення порядку з хаосу. Хаосом може бути недбалий синтаксис, нехтування граматикою або фундаментальне нерозуміння того, чим є граматика. Він може бути прихильністю до «правил», які не мають реальної основи і стають на шляху вільного недвозначного спілкування за рахунок правил, які є дійсно корисними.
У чистого, чесного використання англійської мови існує багато ворогів: політики, бізнесмени і маркетологи, залізничні компанії, агенти з нерухомості, академіки… і деякі журналісти. Книга Девіда Марша «For Who the Bell Tolls: One Man's Quest for Grammatical Perfection» («Для кого подзвін: Одна людина в пошуках граматичної досконалості») – це зброя у боротьбі з ними. «Чудова мова» з метою ознайомлення пропонує переклад уривку з цієї книги.
Мірою того, як одні слова набувають і втрачають моду, в мову входять інші. Проте деякі, на кшталт autonaut, chassimover і pupamotor, так і не змогли досягти складального конвеєра.
Англійська мова являє собою дивовижну мішанину слів. Невелика кількість кельтських географічних назв. Велика кількість староанглійських слів (day і night, black і white, food і drink, life і death, beer). Більш ніж вдвічі слів, адаптованих з нормандської французької (marriage, parliament). Іноді – конкуруючі слова з обох мов: motherhood (староанглійська) і maternity (нормандська французька). Слова грецького походження, такі як octopus. Слова латинського походження, такі як campus і ultimatum. Слова з будь-яких інших мов: вельської (corgi - порода собак, прим. перекл.), ірландської (brogues - вуличні чоботи, прим. перекл.), арабської (algebra), німецької (hamster), китайської (typhoon), японської (tycoon), індіанських мов (tobacco), гавайської (ukulele - гавайський народний музичний інструмент, прим. перекл.) і багатьох інших.
Звідки б не приходили слова, вони набувають популярності і втрачають її. За життя сучасного покоління слово gay змінило своє значення повністю, тоді як bad і wicked змінили, а потім повернули назад. Вчорашній сленг є респектабельним сьогодні. В 1950-ті і 1960-ті слова, які викликали гнів людей, що писали в газети, включали job (письменник вважав його вульгарним і надавав перевагу слову employment), breakdown (страшний жаргон) і layby («комбінація дієслова і прийменника із неясним значенням»). Видавницька інструкція зі стилістики в Manchester Guardian в 1950 забороняла такі «сленгові» фразові слова як bank on, face up to, give away, sack (для dismiss - «звільнити») і багато інших.
Вираз foregone conclusion («заздалегідь зроблений висновок», «заздалегідь прийняте рішення») колись означало пережитий в минулому досвід, а не прийняття рішення без взяття до уваги аргументів. Багато слів, які ми вживаємо сьогодні, мали інші значення ще 20 років тому, не кажучи вже про 50, 100 чи 200. Nice колись означало silly («дурний, простакуватий»), а silly означало happy («щасливий») або blessed («благословенний»). Потім nice отримало значення subtle («витончений, ніжний», ), а вже потім – pleasant («приємний»). Ви могли бути sad with food and drink, що означало «наїстися досхочу», і sad тут було пов’язано з sated, saturated («насичений») і satisfied («вгамований [голод]»). Потім це слово отримало значення solid («твердий, надійний»), отже, надійну людину можна було назвати sad person; з часом, solid, heavy і dull стали означати sad в одному з наших сучасних смислів. В останні роки sad поступово отримало додаткове значення, як в виразі «how sad is that?», яке є риторичним запитанням, що виражає загальне неприйняття чи нерозуміння, а не сум.
Цицерон вигадав слово qualitas («якість»), тому що відчував, що латина не могла виразити філософську концепцію з грецької мови. Приблизно 1700 слів вперше зафіксовано у Шекспіра (що не обов’язково означає, що він їх вигадав), включаючи barefaced («безбородий»), fancy-free («вільний [від зобов’язань]»), laughable («сміховинний») і submerged («занурений»). Мільтону приписують слова beleaguered («той, кому щось дошкуляє»), impassive («спокійний, байдужий»), jubilant («радісний, тріумфальний») і sensuous («чуттєвий»), а також вирази trip the light fantastic («танцювати») і all ears («уважно слухати»). Юнг вигадав слово synchronicity («синхронія»), а також ambivalent («двоїстий»), extrovert («екстраверт») і introvert («інтроверт»), тоді як Фройд прославився словом psychoanalysis («психоаналіз»), яке виведено від грецького «Ψυχή» («метелик») - таке ім’я носила грецька богиня душі Психея.
Постійним джерелом нових слів є технологія. Людина, яка розробила безпровідну технологію Bluetooth в 1996 посилалась на історичний роман про Гаральда Синього Зуба (Harald Bluetooth), короля Данії XX сторіччя, і використала його ім’я. Спам, в сенсі небажаних листів електронної пошти, було названо згідно з нарисом Монті Пайтона в кафе 70-х років, на якому спам, в сенсі небажаного консервованого м’яса, був обов’язковим в кожній страві. Іноді нові слова стають модними, іноді – ні, проте ви завжди можете побитися об заклад про те, що хтось десь буде противитися ним. На початку 1960-х шукали нове слово для опису водіїв: пропозиції від людей включали такі варіанти як autocarist, autonaut, chassimover, motorman, wheelist і навіть химерний акронім pupamotor («person using power-assisted means of travelling on roads»). Від ідеї відмовились. Хто б не вигадав слово лазер (акронім від «light amplification by stimulated emission of radiation» - «підсилення світла за допомогою вимушеного випромінювання»), він був суттєво більш успішним.
Письменник А.П. Герберт (A. P. Herbert) розробив систему оцінювання для нових слів, яка надає оцінки з 10 по кожному з чотирьох критеріїв: чи є воно легким для розуміння, чи воно подобається, чи воно звучить етимологічно виправдано і чи насправді в ньому існує потреба. Бал для проходження становить 50%, і, наприклад, «телебачення» ледве пройшло (набравши, відповідно, 10, 0, 0, і 10). Одним з моїх улюблених слів, що виникли останнім часом і яке приписують футбольному тренеру Доуві, є bouncebackability, тобто «здатність відігрувати результат». Боюсь, що воно цей тест би не пройшло.
